Період між двома світовими війнами, який часто вважають "Золотою добою" планеризму, різко прискорив розвиток планерної техніки. Німецькі інженери та пілоти виявляли особливий інтерес через обмеження після Першої світової війни на їхні програми літаків з двигуном, що призвело до більших інвестицій у планери. Такі нововведення, як аеродинамічне обтікання, легші матеріали та вдосконалена конструкція крила, підняли характеристики планерів на безпрецедентний рівень, а пілоти досягали вражаючих результатів, як-от дальній планерний політ.